Mt. Robson висотою майже 4км (3950м) є найвищою точкою Canadian Rockies і знайходиться в провінції British Columbia.
Хоча mt. Robson і є найвишою горою серед масива Canadian Rockies, вона поступається висотою кільком іншим, серед яких є найвища в країні - Mount Logan (5959м) що розташована в провінції Yukon на кордоні з Аляскою.
Дорога від Хінтона до гори займає майже дві години в одну сторону і перетинає умовний кордон між провінціями Альберта та Брітіш Колумбія (а також перетинає часовий пояс – в Брітіш Колумбії годинник переводиться на одну годину назад).
4. Mt Robson, British Columbia – [мапа]
Британська Колумбія зустріла нас чудовою, теплою сонячною погодою – ідеальною для піших прогулянок горами. Вже наближаючись до місця призначення, помічаєш ту саму гору – вона виділяється серед інших своїми розмірами і кількістю сніга на верхівці.
Комплекс у підніжжя гори обладнаний великим паркінгом та має на території кілька будівель де можна придбати снеки та отримати інформацію про історію гори та мапи тутешніх трейлів.
На гору веде один головний трейл загальною довжиною близька сорока кілометрів, і закінчується майже на самій верхівці біля льодовика. Щоб подолати всю довину трейла досвідченим хайкерам потрібно не меньше 14-16 годин в одну сторону і, відповідно, спорядження, їжа та тенти для ночівлі на горі.
Для початківців як ми є більш простий варіант – пройти тим самим маршрутом лише до першого озера Kinney Lake (~14км в одну сторону). Безпосередньо трейл починається трохи вище рівня основної траси і до нього можна під’їхати автомобілем (там є ще один паркінг).
Трейл має позначення середньої складності (medium), проте через його нахил і довжину може бути досить складним для непідготовленої людини. Та сезон був обраний не дуже вдало: не зважаючи на сонячну погоду і температуру до 25Cº внизу, на самому трейлі в цю пору року ще дуже багато снігу і температура міняється в широких межах.
Подолавши за кілька годин 14 кілометрів підйому, потрапляєш на узбережжя Kinney Lake. Рухаючись трейлом, озеро помічаєш не одразу. Немає звичного шуму хвиль і вітру який би видавав присутність водоймища. Навпаки, тебе зустрічає тиша, і жодної іншої людини навколо. Тут навіть говорити хочеться пошепки щоб не порушувати спокій цього магічного місця.
Відпочивши і насолодившись заворожуючою картиною озера, час поспішити назад. Спускатись, звісно легше, ніж йти вгору, проте, враховуючи втому, і швидко наближаючийся кінець світлового дня, рухатись доведеться в швидкому темпі. Останнє. що ви хочете, так це залишитись на трейлі в темряві. Не враховуючи всіх хижаків що активізються саме вночі, значно півищується ризик просто оступутись і полетіти у прірву. Також існує ризик сіжного зсуву, і це не лише теоретичні міркування, на жаль, інциденти (в тому числі фатальні) на цьому трейлі трапляються регулярно.
5. Valley of the Five Lakes (Долина П’яти Озер) – [мапа]
Останнє місце яке ми відвідали до повернення в Торонто – Valley of Five Lakes. Натрапили ми на нього досить випадково: їхали в якесь інше місце а воно виявилось закритим (знову не сезон!), а долина з озерами була блищько навід нас на мапі то мий й рушили туди. Всього в десяти кілометрах від Джаспера – зовсім поруч, яущо ви зупунились в самому місті.
Від паркінгу йде звичайна стежина через ліс і виводить вас до галявини, звідки починаються кілька трейлив на вибір, від зовсім кротких (пара кілометрів) до таких, якими можна пішки повернутись у місто. Вивчивши карту трейлів, ми обрали таку комбінацію маршрутів, яка б дозволила нам подивитись власне на всі п’ять озер.
Особливістю озер є те, шо колір води в кожному з них різний, від темно-коричньовогу до яскраво смарагдового, небесно-синього і темно зеленого.
Проте найбільше нас вразило перше озеро, воно так і називається – Перше Озеро. Ту глибину синьо-зеленого кольору кришталево чистої води в озері неможливо передати жодною камерою або екраном.
Кольори настільки яскраві, здається хтось навмисне пофарбував воду. Нічого подібного я в своєму житті ще не бачив, ми навіть спустились від стежини до самої води щоб побачити це зблизька.
Думаю, не варто і казати що тут ми провели дуже багато часу. Ні, безперечно, інші чотири озера також красиві, але нашим улюбленим залишилось саме перше.
Останній день нашої подорожі ми провели в Хінтоні. В кількох кілометрах від будинку, де ми жили, розташувався вхід до цілої мережі трейлів що ведуть далеко за місто. Мережа досить об’ємна і користується попитом серед місцевих мешканців.
Нічого особливого, гарне місце щоб усамітнитись серед лісу і подумати про щось важливе.
Тут існує огромна боброва дамба завширшки, мабуть, кілька сот метрів. Де-які з трейлів було споруджено прямісенько над нею. Бобри тут почуваються, в очевидь, не погано. В самому місті, далеко не в кожної родини є і десята частина тієї території що захопили собі ці тваринки.
Торонто віщає 
Класна була подорож! Треба повторити!
ПодобаєтьсяВподобано 1 особа