Летіти до острова досить довго. Майже 6 годин. Десь за годину після вильоту ми вже пролітали над Нью-Йорком. Літак трохи обернувся і місто стало видно як на долоні. Ще десь за годину сонце почало припікати, хоча до місця призначення ще летіти й летіти. (Обережно, багато фото)
Якось, одного холодного вечора січня я гортав один цікавий сайт, на якому публікують акційні пропозиції та інші недорогі авіаквитки (yyzdeals.com), я натрапив на досить стару статтю (не особливо, але іноді квитки розбирють за день, то тиждень для гарної пропозиції це ніби вже “пора на пенсію”) про квитки на острів st. Lucia. Не те щоб там інших не було, але цей чимось сподобався. Гори, тропічний ліс, пляжі. Ще й назва цікава. Навіть не знав, що такий острів існує.
Типовий супермаркет у Торонто має кілька терміналів самообслуговування. Такий термінал має ваги куди кладуться товари після проходження через сканер.
Таких терміналів може бути штук 3-6 і на них зазвичай процес відбувається швидше, ніж на звичайних касах. Але іноді все ж таки зручніше піти на касу, особливо коли є товари зі знижкою. Щоб знижка була врахована, все одно потрібно кликати асистента.
Грудень у Торонто проходив практично без снігу.
Робота йшла у своєму руслі, нічого цікавого не відбувалося. Новорічних канікул у нас намічалося десь близько 2х тижнів, часу було достатньо щоб відпочити від роботи і озирнутися навколо.
Торонто віщає 