NY

Поїздка до Нью-Йорку була запланована давно, ще коли я довідався що брат, якого я не бачив вже хтось знає скільки часу, їде туди ж. До Торонто ніби недалеко (~800км), але до нас він все одно не збирався, тож приїхати вирішили ми.

Спочатку потрібно було отримати візи. Процес досить тривіальний, так що подробиці вдаватися не будемо. На сайті посольства заповнюються пара форм, оплачуються збір у розмірі $160 USD/на одну особу, після чого призначається дата співбесіди. В інтернеті гуляє багато інформації про те, що в Торонто великі черги на місяці вперед і взагалі записатися практично нереально. Мабуть, поширюють цю маячню такі “фахівці”, які самі ніколи не проходили через процес. У нас все зайняло менше 2 тижнів від заповнення форм онлайн до отримання паспортів у місцевому поштовому відділенні. Так звана співбесіда в посольстві звучить страшніше, ніж є насправді. Я назвав би це милою бесідою, а не співбесідою.

Дівчина, яка з нами спілкувалася, була дуже привітна і наприкінці нашої розмови повідомила, що схвалила нашу заявку. Ми прийшли приблизно за годину до призначеного часу і, що дивно, пустили нас без проблем. У результаті ми впоралися навіть раніше, ніж мали розпочати. До речі, коли ми виходили з посольства, на вулиці вже була величезна черга, тож приходити раніше свого часу є сенс. А так, і ще один момент, вся електроніка на території посольства заборонена, телефони краще залишити вдома, інакше як і нам, доведеться платити у магазинчику поряд за зберігання (ми віддали десь $20 за годину).

До Нью-Йорка ми взяли квитки на автобус, назад – літак. Різниця в дорозі, звичайно, величезна (10 годин і 1.5 години) але автобус нічний, так що, в принципі, не так вже й важливо.

Автобус дуже комфортний, великі сидіння, місця для ніг просто валом. Є wifi і навіть туалет. Їхати – одна насолода. Єдиний нюанс – це часті зупинки. Перша вже через 2 години на кордоні, де потрібно виходити всім і проходити через прикордонний контроль, де задають кілька питань, а також беруть $6 USD за право в’їзду в країну.

(^^ На кордоні)

Потім зміна автобусу у Buffalo. В принципі, якби не зупинки, можна було б спокійно проспати всю дорогу – автобус їде дуже м’яко та тихо.

(^^ другий автобус. Десь між Buffalo і Syracuse)

(^^ 5 ранку, ще їдемо)

Близько 7ми ранку ми почали під’їжджати до міста і нам відкрився такий вигляд:

Автобусна станція розташована дуже зручно, прямо в центрі Манхеттена, неподалік Central Park.

В місті

Відразу ж варто помітити, що ми вирішили дослідити місто пішки, тому далі Манхеттена ми не побували (поїздка на поромі до Staten Island туди-назад не в рахунок). Нам потрібно було зустрітися з братом, який був за 15 хвилин ходьби від нас. Дорогою ми заскочили на Times Square.

Вона вражає різноманітністю та розмірами будь-яких моніторів різної конфігурації. А ще кількістю людей, які намагаються впарити тобі екскурсію містом і чортзна що ще. Прямо як на громадському пляжі у st. Lucia.

Там же на площі знаходиться дуже старий Mc’Donalds

Виглядає він як його перенесли прямо з 60х. Величезна буква М з неоновим підсвічуванням – дуже автентично.

Пересуваючись вулицями Манхеттена виникло відчуття, що Нью-Йорк м’яко кажучи, не найчистіше місто на Землі. Це відчуття лише посилилося у наступні пару днів. Місцями смердить запахами туалету, на вулиці часто лежить сміття, до якого нікому немає діла.

Нарешті з братом та його дружиною ми продовжили нашу подорож вже разом.

(^^ Легендарний Empire State Building, побудований в 1931. Зі своїми 102 поверхами 40 років був найвищим будинком у світі)

Приємно здивувало, що місто все-таки доглянуте і прикрашене ось такими острівцями зелені та квітів, на секунду можна забути, що ти в бетонних джунглях.

Madison Square Park – невеликий парк, в якому багато дуже зухвалих білок.

На відміну від наших чорних торонтівських, до яких навіть на 2 метри не підійти, ці просто самі лізуть на тебе.

Наступна унікальна будівля – Flatiron Building. “Будівля-праска” має форму трикутника і наче розрізає вулицю павпіл. Як і багато інших відомих будівель Нью-Йорка має свою історію і є дуже впізнаваним символом міста. Будівельні роботи було завершено у 1902 році. До речі, на момент побудови це був хмарочос за тодішніми мірками (будівля має 22 поверхи). Зараз там розташовуються офіси.

До речі, в Торонто є схожа будівля (Gooderham Building), яку іноді називають копією Flatiron building, що не зовсім коректно, враховуючи той факт, що збудована вона була на 10 років раніше.

(^^ Gooderham Building в Торонто. Фото з Wikipedia)

(^^ Всевидюче око – будівля ФБР)

Наступним місцем куди ми вирушили був меморіал пам’яті трагедії 11 вересня. Місце, де розташовувалися дві башти всесвітнього торговельного центру. Зараз у місцях, де стояли вежі розташовуються два величезні “басейни”, по краях яких вигравіровані імена всіх жертв того дня.

Поруч із меморіальним комплексом знаходиться хмарочос нового торговельного центру. Мені часто здавалося, що літаки, які пролітають над ним, ось-ось зачепляться за ту антену на даху. Загалом після всього, що тут сталося, якось не по собі коли чуєш звук літака, і бачиш як низько він летить.

Ми рушили далі у бік поромного терміналу. Біля самого берега є ще один невеликий парк, з якого відкривається гарний вид на фінансовий центр.

Тут уже далі йти було нікуди, день підходив до кінця та й пройдені кілометри вже давалися взнаки (ми тоді загалом пройшли більше 20 км). Що ж, настав час розвертатися. Наше місце зупинки на Kenmare str. – Nolita в італійському кварталі, де ми зняли маленьку кімнатку у студентів. Дуже порадувала їхня ванна кімната, з величезним вікном, в яке дуже зручно розглядати вулицю сидячи на “білому коні”.

Не доходячи буквально один поворот до нашого будинку, брат побачив якогось відомого (у фінансових колах) керуючого багатомільйонного фонду і вирішив з ним познайомитися. Той навіть сам запропонував зробити селфі. Отак просто на вулиці. Нью-Йорк такий Нью-Йорк.

Нарешті діставшись місця призначення ми просто впали на ліжко. Ноги гули і за хвилину ми відключилися.

(^^ те саме вікно 🙂 )

На ранок у нас була запланована зустріч із подругою дружини, яка мешкає у місті. З нею ми зустрілися відразу після сніданку і відразу обмовили приблизний план наших переміщень містом цього дня. Вийшло приблизно так:

1. Бруклінський міст
2. Пором до Стейтен Айленд і назад (щоб подивитися на статую свободи)
3. High Lane park – парк на мосту, яким раніше ходив трамвай.

Бруклінський міст – один із найвідоміших мостів у світі.

На жаль, як і більшість інших визначних пам’яток міста, переповнений туристами. Дуже непросто зловити момент для гарного кадру. Якийсь дядько з широким пузом так і намагається влізти в кадр :).

Міст досить старий, і деякі його частини потребують ремонту. Так, наприклад, на нижній частині мосту (проїжджої) асфальт у багатьох місцях зник і оголилися конструкції під дорожнім полотном.

Загалом, непоганий такий мікс архітектур із двох різних століть виходить коли дивишся на сучасні хмарочоси.

Наступна зупинка – пором. Щоб подивитися на Статую Свободи, є два варіанти: платний пором ($35 USD) або безкоштовний пором до Стейтен Айленда. Вгадайте, який обрали ми.

Пором ходить кожні півгодини. І єдина “перевага” платного порома в тому, що він підходить трохи ближче до острова зі статуєю (метрів на 200). Так чи інакше видно її не дуже.

З поромом йшов катер супроводу/охорони.

Повернувшись назад у порт на Манхеттені, щоб зберегти трохи часу та сил, ми вирішили скористатися метро щоб дістатися High Lane park.

Метро в Нью-Йорку – це особлива тема. Маючи 475 (!) станцій, це найбільша система метрополітену у світі. Однак і одна із найстаріших і це помітно. Метрополітен у NY досить заплутаний, у різний час доби маршрути тих самих поїздів можуть відрізнятися і без зайвої необхідності ми намагалися туди не заходити.

Таким чином ми дісталися High Lane park. Парк раніше був просто мостом, яким ходив трамвай. Потім його закрили, і, щоб не зносити міст, вирішили зробити парк – дуже розумне рішення.

Погулявши мостом, ми зрозуміли, що страшенно голодні і подруга дружини повела нас в один класний заклад корейської їжі (на превеликий жаль, я не запам’ятав його назву 😦 )

Далі день добігав кінця, і вечір ми провели в компанії брата та його дружини в пабі прямо біля Empire State Building

Підбиваючи підсумки, складно зробити якісь висновки після 2-х днів. Нью Йорк дуже цікаве місто, в якому поєднані і насичена історія, і смачна їжа (якщо знати де шукати), і огромні можливості. Є, щоправда, й проблеми. До них я відніс би чистоту на вулицях.

Наступного дня ми відлітали до Торонто і вже нікуди не ходили. Цілий день ми чекали на наш рейс, а коли прибули в аеропорт, то виявилося, що літак затримують на 4 години (юхуу!).